Cковорода Серцелюб

Багато я жив, багато де літав, багато чого чув. Наприклад, чув, що серце людини розміром з її кулак. Моє ж — набагато менше. Але сьогодні я хочу розповісти про особливу людину з великим серцем, яке вмістило багато мудрості й любові. Це мандрівний філософ Григорій Савич Сковорода.

Мислитель намагався розгледіти суть речей крізь символи так, як я намагаюсь розгледіти сонце крізь хмари у похмурий день. Один із ключових образів у його філософії — це серце.

У світі Сковороди серце — це резервуар співчуття, основа духовного єства людини, яка єднає її з іншими людьми і з Богом.
Красивий символ серця перетворює вже заяложене поняття любові з іменника на дієслово, коли любити — означає діяти. Це про активне пізнання себе і ближнього, а потім — і божественної істини.

Про щоденне розпізнавання і викорінення бур’янів зла у своїй душі, щоб на їхньому місці виросли паростки світлого. Про невтомне служіння Богу через співчуття й допомогу тим, хто цього потребує.
Холодний і гострий розум без сердечності — небезпечне знаряддя, яке може накоїти багато біди, якщо використовується не для благих цілей.

Так само і наївна сердечність без розуму — сліпа і безпомічна. Тому філософ закликає плекати в собі сердечність як шлях до себе справжніх. Бо коли простягаєш руку допомоги й ділишся з ближнім тим, що маєш, коли робиш добрі справи від щирого серця — Бог усміхається, сказав би Сковорода.

Якщо ви теж хочете зробити щось хороше, то нижче знайдете можливості збільшити кількість добра у світі. Полетіли!

Ласкавий приятелю!

У сьомому десятку нинішнього віку, залишивши вчительську посаду й усамітнившись у лісах, полях, садах, селах, хуторах та пасіках, що лежать довкола Харкова, я навчав себе доброчесності й повчався в Біблії, а при тому, бавлячись благопристойними іграшками, написав півтора десятка байок, ще не будучи з тобою знайомим. А цього року в селі Бабаях збільшив їх удвічі. І коли я писав ці останні, то здавалось, ніби ти завжди поруч, схвалюєш мої думки й причащаєшся до них разом зі мною. Дарую ж тобі три десятки байок, тобі й таким, як ти…

Батьківська кара має у своїй гіркоті насолоду, а мудра іграшка криє в собі силу. Нема нічого смішного за розумний вигляд із порожнім нутром, і нема нічого веселішого за смішне обличчя з прихованою серйозністю…
Не любі мені ці порожні гордощі й пишна порожнеча; я люблю те, що зверху ніщо, а всередині щось, зовні неправда, а всередині правда. Це картинка — зверху смішна, а всередині прекрасна…

Друже мій!
Не зневажай байок. Байка й притча — одне й те саме…

Прийми ж, ласкавий приятелю, дружнім серцем від свого друга цю не таку вже й несмачну воду його думок. Це не мої думки, і не я їх вигадав, бо істина не має початку. Але я люблю їх — значить, і мої; полюбиш і ти — будуть твої.
Я знаю, що твоя тілесна подоба дуже несхожа на моє опудало, та нехай дві різні посудини наповняться одним лікером… Нехай буде одна-єдина душа й одне-єдине серце!
Єдність думок — ось що таке справжня дружба.

Люб’язний приятелю! Твій вірний слуга,
любитель священної Біблії
Григорій Сковорода 1774 року в селі Бабаях,
напередодні П’ятидесятниці.

Собака і вовк

У Тітира, пастуха, жили Левкон та Фірідам, два пси, у великій дружбі.

Вони прославились і серед диких, і серед домашніх звірів. Вовк, від заздрості на їхню славу, вишукав хвилю і став набиватися до них у друзі.
— Прошу мене любити та жалувати, панове мої, — казав Вовк з удаваною чемністю. — Ви мене надзвичайно вщасливите, коли дозволите мені бути третім вашим товаришем. Вважатиму це собі за велику честь.
Потім понарозказував їм про славних і багатих предків своїх, про модні науки, в яких стараннями батьків був вихований.
— Коли ж, — додав Вовк, — родом та науками хвалитися серед розумних вважається за дурість, то маю кращі гідності, щоб ви мене оцінили й полюбили. Я на обох вас схожий, а голосом і волосом — на пана Фірідама… В одному лише не криюся, що маю хвіст лисячий, а погляд вовчий.
Левкон відповів, що хоч Тітир на них зовсім не схожий, однак є третім для них другом, що він без Фірідама ніякого діла не починає. Тоді Фірідам сказав таке:
— Голосом і волосом ти справді на нас схожий, але серце твоє далеко стоїть. Ми стережемо вівці, задоволені вовною і молоком, а ви з овець шкуру здираєте і їсте їх замість хліба. Найбільше ж не подобається нам дзеркало душі твоєї — хитрий погляд твій, що скоса на баранця позирає, який онде ходить неподалік.
Сила. І рід, і багатство, і чин, і споріднення, і тілесні принади, й науки не спроможні утвердити дружбу. Лише серця, думками єдині, й однакова чесність людяних душ, що у двох чи трьох тілах живуть, — ось де справжня любов і єдність…

Коти й собаки мають дивовижну здібність до безумовної любові — вони люблять людей просто за те, що вони є, і з вдячністю приймають нашу турботу.

На жаль, не всім тваринам, які могли б бути домашніми, пощастило з господарями і з домівкою. А харківським чотирилапим безхатькам не пощастило ще й з північно-східним сусідом.
Харківський Центр поводження з тваринами допомагає безпритульним тваринам знайти для них нові сім’ї, а ми з вами можемо допомогти Центру ще краще піклуватись про своїх підопічних, які перебувають у них на утриманні.

Банківські реквізити

Одержувач: КП «Центр поводження з тваринами»
код ЄДРПОУ: 03354431
розрахунковий рахунок: UA743515330000026009060290966 у гривні
призначення платежу — «благодійна допомога»

Ворон і Чиж

Неподалік від озера, з якого визирали жаби, сидів на гілці й виспівував Чиж.

Поблизу нього крукав собі й Ворон, та, бачачи, що Чиж не полишає співати, сказав:
— Чого ще й ти сюди пнешся, жабо?
— А чому це ти мене звеш жабою? — спитав Чиж Ворона.
— Тому що ти так само зелений, як та жаба.
— Коли я жаба, — мовив на те Чиж, — тоді ти сам справжнісінький жабур, бо спів твій дуже схожий на жаб’ячий.
Сила. Серце і звичаї людські, а не зовнішні якості мають свідчити за те, хто ти є. Дерево по плодах пізнається.

Якщо діти мають певні особливості, це не означає, що з ними щось не так.

Щось точно не так зі світом, який не намагається їх зрозуміти. Але раз вже так склалась їхня доля, то цим діткам потрібно вдвічі, втричі більше піклування.

Банківські реквізити

Одержувач: ГО “Особлива майстерня - Мистецтво для аутизму”
Код ЄДРПОУ: 43487768
Розрахунковий рахунок: UA403348510000000026000112981
Призначення платежу — "Благодійний внесок";

ОСЕЛКА І НІЖ

Ніж розмовляв із Оселкою*:

— Звичайно, ти нас, сестро, не любиш, коли не хочеш у нашу стать вступити і бути ножем.
— Якби я гострити не годилась, — сказала Оселка, — то скористалася б вашою порадою. Але нині люблю вас саме тим, що не хочу бути з вами. Бо як не кажіть, а, ставши ножем, ніколи стільки сама не переріжу, скільки всі ті ножі і мечі, які я за своє життя нагострю. А в наш час на оселки дуже сутужно...
Сила. Народжуються й такi, що не хочуть йти на вiйськoву службу та одружуватись, щоб iнших вiльнiше навчати розумної чесностi, без котрої всяка стать недійсна.

*Оселка — брусок.

Ніхто не народжений для війни, бо війна — це те, що не має ставатися взагалі.
Ні з ким.

Але вона все ж стається, і нині у військо йдуть звичайні люди, а не супергерої. Просто вони знаходять в собі силу і сміливість ставати на захист, коли це необхідно, а ще точно знають, заради чого вони туди йдуть. Вони ризикують життям, коли на їхні цінності зазіхають. Воїни і воїнки — це ті, хто не втікає від реальності, а ті хто до останнього боронить найдорожче і найдорожчих, зокрема нас із вами. І ми маємо їх у цьому підтримати.

Тому запрошую вас підтримати підрозділ «Гострі картузи», де зараз служить харківський музикант і поет Олег Каданов.

На поточні потреби підрозділу «Гострі Картузи»

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/9EZsBz5Yhp

💳Номер картки банки
5375 4112 1751 6355

Cила

Обери серцем одного з героїв байок Григорія Савича та напиши свою.

І не забувай, що в кожній байці має бути СИЛА!
А ми зі свого боку 10 найкращих байок проілюструємо та опублікуємо в соціальних мережах музею.

Герої:

Cобаки
Ворони
Чиж
Жайворонки
Орел
Сорока
Бджола
Шершень
Мурашка
Cвиня
Курка
Вітер
Філософ
Орел
Черепаха
Жаба
Олениця
Кабан
Соловей
Лев
Верблюд

Ваша байка:

Дякуємо!

Ваша байка вже йде до Григорія Савича.

Упс, щось пішло не так!

Будь-ласка спробуйте надіслати Вашу байку ще раз чи напишіть нам на пошту:
museum.skovoroda@gmail.com